ну е дощ!

астр.; метеор. дождь

дощ (р. дощу) (ум. дощик, дощичок; ув. дощище). [Мокрий дощу не боїться. Такого дощища і не зазнаю]. Дождь сквозь солнце - дощ сліпий, циганський, курячий. Дождь моросящий (мелкий, частый), иногда с туманом - мжа, мжиця, мжичка, м(и)гичка, мря[а ]ка, мря[а]чка. [Сірий осінній ранок куривсь дрібною мжичкою (Коцюб.). Мряка сіяла мов із сита (Конис.)]. Итти, пойти мелкому дождю - мря[а]чити, замря[а]чити. [Надворі мрячить. Знову надворі замрячило]. Дождь проливной - злива, залива, ливний дощ, (редко) лія. Сильный дождь с грозой - тучний дощ, туча. Дождь как из ведра - дощ як з відра, як з луба, як з цебра, як з коновки, дощ як відром іллє, дощ як з-під ринви. [Дощик линувся цебром, відром, дійничкою над нашою кашничкою]. Дождь прекратился - дощ перестав, ущух, передощило (безл.). Дождь усилился - дощ припустив, ущавив. Дождь хлещет - дощ січе, дощ цвічить. Во время дождя, под дождём - під дощ, дощем, за дощу. [Доведеться дощем їхати].

* * *

дощ ВН-У, К; йавунлар ВНУ, йавуллар ВН, СБ, йавуннар К дощі; йавун йав- ВН-У, К, йавун йағ- К іти дощеві; йавун йавай тамчилей, папаз хызны хамчилей дощ іде-накрапає, піп дочку батожить СМ; чапинка йавун сильний дощ, злива К.

дощ К; кичик сағанах невеликий дощ К; бӱйӱк сағанах великий дощ К.

дощ із вітром Г, К, СГ; чапинка йағмур злива з вітром Г; йавун йавай чапинка т'ибик дощ іде поривами, зливою СМ.

дощ

дощ

дощ

дощ ВН-У, О, Г-М; йағмур йағ- іти дощеві ВН, СБ, Б, Г-СК; тутту бир йағмур СЛ, СК; чапинка йағмур злива Г, СГ; йағмур стэме — берет'ет стэ не дощу проси, а врожаю Г.

1. n

1) дощ

2) (the rains) період тропічних дощів

3) потік; струмок

4) кін. подряпини на зношених фільмах

2. v

1) (у безособових зворотах)

2) сипати (ся), лити (ся)

3) гірн. крапати

* * *

1) дощ

2) sing потік, потоки, злива, водоспад (звуків, стріл)

3) кiнo "дощ", подряпини на зношених фільмах

1) іти, литися ( про дощ)

2) ( часто rain down) сипати, обсипати; лити; сипатися ( градом); литися ( потоками); падати дощем

3) плакатися, скаржитися

4) гipн. капати

ливать

1) лити (н. вр. (і)ллю, (і)ллєш, (і)ллє, (і)ллємо, (і)ллєте, (і)ллють и пров. лию, лиєш, лиють; прош. лив, лила, лило, лили; буд. литиму: пов. н. лий), (зап.) (і)лляти (спрягается в н. вр. - а) как првдыдущ. глаг. и б) лляю, лляєш; прош. лляв, лляла, лляло, лляли; буд. ллятиму; пов. н. лляй), (наливать) сипати (сиплю, -плеш), (выливать, изливать, проливать) виливати, зливати, проливати, точити. [Нащо в море воду лить, коли море повне? (Номис). Грай, кобзарю! Лий, шинкарю! (Шевч.). Отруту в душі ллють (Франко). Але дармо лили воду в решето дюраве (Рудан.). П'є козак та горілочку, а шинкарочка сипле (Гнід.). Сип борщу! (Липовеч.). Сип горілку швидше! (Звин.). Іфігенія зливає вино і олій на вогонь (Л. Укр.). Точити горілку з барильця (Н.-Лев.)]. Лить кровь - лити (точити, проливати, розливати) кров. [Кров, як воду, точить (Шевч.)]. Лить слёзы - лити (лляти, проливати, виливати) сльози, лити (лляти, проливати) слізьми (сльозами). [Слізоньки лити (Грінч. III). Під чужим тином сльози виливать (Шевч.). Дрібними сльозами ллю (Гнід.). Плаче, ридає, дрібними сльозами проливає (Март.)]. Лить воду на руки - зливати воду на руки. Река льёт струи свои в море - ріка ллє (виливає, несе) свої хвилі в море. Цветы льют благовония - квітки ллють (точать, пускають, випускають) пахощі, пахнуть. Лить через край - лити (переливати) через вінця. Лить масло в огонь, перен. - доливати олії до вогню. Лить под что - лити (лляти) під що, підливати що;

2) (отливать из как.-ниб. вещества) лити, виливати. Лить медь, чугун - лити мідь, чавун. Лить пули, пушки, колокола, статуи, свечи - лити, виливати кулі, гармати, дзвони, статуї, свічки. Лить колокола, пули (пускать утки) - дзвін великий лити (Номис), кулі лити (Номис), брехуна дзвонити; см. Колокол 1. Лить воск (гадая) - виливати воском. Курица льёт яйца - курка несе виливки, виливає яйця;

3) (литься) литися (зап. ллятися), текти, (с силой) бурити; см. Литься 1. [Піт з лоба так і ллється (Київщ.). Бурить, як з барила (Сл. Гр.)];

4) (о дожде) лити, (зап.) лляти, (во всю, ливмя, хлестать) пірити, піжити, репіжити, тюжити, пороти, (пров.) чустрити, хвостати. [Учора цілий день лив дощ (Київщ.). Ото лляє! (Брацлавщ.). А надворі дощ такий пірить (Основа). Дощ репіжить (Брацлавщ.). Дощ так і поре (Сл. Гр.)]; Срв. Ливмя. Начать лить - почати лити (пірити и т. д.), запірити, запіжити, зарепіжити. [Як почне пірити дощ, нитки сухої не лишилось (Липовеч.). Дощ запіжив, аж захлющав (Н.-Лев.)]. Лить, как из ведра - лити (зап. лляти), як (мов, немов) з відра (з луба, з рукава, з коновки), як відром, як з-під ринви. [Дощ тюжить, немов з відра ллє (Кониськ.). Дощ іллє, як з луба (Номис)].

* * *

1) ли́ти, лля́ти; (наливать из крана, бочки) точи́ти

2) мет. лити, вилива́ти

1) ( чувство) ра́дість, -дості, ра́дощі, -щів, раді́ння; (удовольствие, наслаждение) уті́ха; ( отрада) відра́да, відра́дність, -ності, відра́дість; відра́дощі

2) (то, что радует) ра́дість, уті́ха, ра́дощі; (отрада) відра́да

1) дощ

2) ( the rains) пері́од тропі́чних дощі́в

3) пото́ки; струмки́ ( сліз); град ( ударів тощо)

••

1) ( у безособових зворотах)

2) си́пати(ся); ли́тися

••

1. n

1) дощ зі снігом; сльота; мокрий сніг; крупа

2) крижана кірка (на деревах, дротах, дорозі)

2. v

* * *

1) дощ зі снігом; мокрий сніг, крупа

2) крижана кірка, ожеледь (на деревах, дорозі)

1) дощ

2) sing потік, потоки, злива, водоспад (звуків, стріл)

3) кiнo "дощ", подряпини на зношених фільмах

1) іти, литися ( про дощ)

2) ( часто rain down) сипати, обсипати; лити; сипатися ( градом); литися ( потоками); падати дощем

3) плакатися, скаржитися

4) гipн. капати

и Накрапать накрапати, накрапувати, покрапати и (пров.) покропляти, бризкати; (о мелком дожде) сіяти, мра[я]чити, (гал.) сітнити (Верхр.). [Ой, наступила та чорная хмара, став дощ накрапать (Пісня). Дощик що, накрапує (Чуб. V). Та се дрібен дощик покрапає (Чуб. V). Дощик покропляє (Основа 1862). Дощ іде бризкає (Звин.). «Чи є ще дощ?» - «Та так трохи сіє» (Звин.). Дощик мрячить (Богодух.)].

* * *

1) погода, (хорошая) година, ум. погодонька, годинонька. [Година була ясна та тиха, як божий день (Звин.)]. Хорошая -да - година, погода, добра, хороша година, погода, годиняний час, (гал.) верем'я. [Якби була година, то треба-б сіно гребти, а то дощі та дощі (Грінч.). Чи в погоду чи в сльоту, веселий іду на роботу (Чуб.). По слоті верем'я (Франко)]. В хорошую, в тёплую -ду - (за) доброї, (за) теплої години, за години. [Доброї години не приїздила, а тепер куди-ж його їхати (Васильк. п.). Улітку, за теплої години, вийде на вулицю (Кониськ.)]. Благоприятная -да - погідна (погожа) година, (полетье) поліття. [Не на всяке літо добре поліття]. Дурная, ненастная -да - негода (ум. негодка, негодонька), негідь (-годи), негодиця, негоди (мн.), непогідь (-годи), негодяний час. [Пішли негоди, ударили холоди, - негодяна осінь (Васильк. п.)]. Дождливая -да - дощова погода, (осенью) сльота и сльоти (мн.), плюта. Мокрая -да - мочлива погода, моква, мокротеча. Пасмурная -да - хмарна погода, помрака, потемрява. Сухая ветряная -да - суховітриця. Переменчивость -ды - мінливість погоди. Какая теперь -да? - як тепер надворі? -да установилась - на годині стало. Стоит хорошая -да - на годині стоїть. Была хорошая -да - стояла година, стояло на годині. -да обещала быть хорошей - клалося (збиралося) на годину, заповідалася година. Наступать, наступить хорошей -де (проясняться) - безл. випогоджуватися, випогодитися, вигодинюватися, вигодинитися, розпогоджуватися, розпогодитися, розгодинюватися, розгодинитися, вияснятися, вияснитися, на годину кластися (збиратися). Прояснение -ды - розпогода. Наступить дурной -де (заненаститься) - занегодитися, занепогодитися. Наступает дождливая -да - на дощ іде (кладеться, збирається, заноситься). Наступила дождливая -да (задождило) - задощилося, засльотилося; сльоти взялися. Ждать у моря -ды - дожидати марно;

2) негода, буря. Срв. Непогода. Поднялась сильная -да - знялася (схопилася; зчинилася, зірвалася) буря.

* * *